Хвороба літа.
Виліковна, правда,
Земля ридає, променем зігріта,
І просить спокою у граду.
«А під ногами стелить багряним ковром»,-
Ви скажете.
«Це ж багряніє літа кров!»-
Я відповім.
І байдуже, і все одно,
Дари приносить нам які,
Що ллє веселкове вино,
На смак цей привілей гіркий,
А як над нами болісно смеркає,-
Сказав поет. ¹
І туги більшої не знає
Ні зірка, ані чернь небес.
Ах, осине!
Коли завершить небо плач?
Коли у висоті святій
Засліпить очі сонця м’яч?
Знайде себе зима у тиші,
І заморозить почуття.
Засипле сріблом землю нишком,
Одягне віти у плаття.
Юрій Андрухович. "Жовтень. Вечір"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242685
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.02.2011
автор: Vivien Pepper