Таких, як він, - на мільйон один,
А, як вона, - мабуть, на два.
Він любить ризик, азарт, екстрім.
Вона проводжає весну сама.
І не зустрітись ніколи б їм
На цій безталанній землі,
Та доля знімала про щастя фільм,
Вони лиш грали ролі свої.
Її побачив уперше він
У парку – шукала себе.
Тепер його вірний залізний кінь
Забутий, хазяїна жде.
Вони не блукають вже більш навмання,
Шукаючи зірку ясну.
Тепер вони разом сідлають коня,
І вдвох проводжають весну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242716
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2011
автор: Ірина Дубейко