На склі поникли променів снопи -
Прямують рейки у холодну зиму.
У край вітрів, в засніжені степи
Вертає поїзд неохоче з Криму.
Південних хвиль у пам`яті слова...
В купе - думок і снів нічне митарство.
Скінчиться ніч і трапляться дива,
Розкине шати білосніжне царство.
Там, де сипнула інеєм зима
(Комусь на гілку, а комусь на скроні),
Там вітражі з малюнками стома
До сліз бояться дотику долоні.
Ну, а мені, напевне, навпаки
Від холоду й морозу стане лячно,
Коли рясна ялинка залюбки
Притрусить снігом плечі необачно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242839
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.02.2011
автор: Галина_Литовченко