Мені вже не страшно, до болю звикаєш,
Все рівно, що лине довкола.
Мені вже не страшно, напевно ти знаєш,
Що всі ми у пастці всевишнього кола.
Мені вже не страшно пірнати у сором
І смерть вже, мабуть, не лякає.
Ми ходимо цим недовершеним колом,
Де радість все тихше і тихше лунає.
Мені вже не страшно, вбивай у повторі,
Щоб знову і знов навкруги обертатись.
Мені вже не страшно в округлій заторі
Між натовпу люду у день розчинятись.
Мені вже не страшно, лякай хоч до смерті
Зроби якусь дію, але не завмерши.
Мені вже не страшно у забавки вперті
Пірнати всім тілом, так нібито вперше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242860
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2011
автор: Kotka