Так мрію впасти до зірок,
Спуститися до неба.
Не слухати жодних пліток,
Лиш вірити та йти до тебе.
Невже моя думка хвора?
Вже не довіряю власним очам.
Чи існує цілковита свобода,
Бо нікому душі не віддам!
Особистість на пів ставки?
Чи змарнована душа?
Де поставити три крапки
І куди веде ця тишина?
Що за люди дивні у мені
Боряться за навіжені речі?
Наче божевільні дикі хижаки,
Вони полюють на веселку.
Не знаю як і бути, брати.
Можна вперто досягати
Або просто сліпо довіряти.
Краще ж, мабуть, лягти спати.
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242995
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2011
автор: Вона Катя