Застібнута до горла на замки,
Ключі від котрих втратила й забула,
В очах даремно втримуєш роки,
Що падають сльозами у минуле.
Блюзніром мариш, що б розбив твій склеп,
Ввійшов у тебе й лишився до суду.
Та й в судний день тобі постати зле
Без некромансера за фахом «вуду».
Не злодій я і не гурман сердець,
Я скриньку завжди просто відкриваю.
Поглянь у себе: жодний фахівець
В тобі, крім тебе, не відкриє раю.
Не втратити мерцю свого лиця –
Ти ж досі не відкрила й комірця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243050
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2011
автор: Богдан Ант