Хтось мені всміхається щоразу,
Хтось не глянув і ніразу.
Хтось у вічі зазирає,
Хтось від мене злякано втікає.
Дехто просто бачить і мовчить,
Дехто з наглістю кричить.
Дехто думає, що я яскрава,
Дехто, що гірка, як чорна кава.
А яка я в дійсності, яка?
Я – дитя мале? Смішна?
Чи не справжня, нудна я?
Мо’ пригнічена? Сумна?
Я не добра й не погана.
Не дурна і не слухняна.
Я не така насправді, і не ліпша.
Не біс, не янгол, просто інша.
2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243054
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2011
автор: Вона Катя