Останній забутий плацдарм зими, що не хоче згоріти
у сонячнім світлянім шарі, на горло стоїть у війні.
Обмерзлі заснулі дерева блукають мережаним світом,
лишають відбитки гілок на вимитім снігом вікні.
Останні оденки снігів обсиплються з неба так щедро.
Це дріб’язок, не озирайся. В очах промайнулих машин
стоїш на початку весни струнким соломоновим кедром
і дякуєш пристрасно Богу за кілька звичайних хвилин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243144
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2011
автор: Strannic