когда вселенский дождь чуть было не потоп
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/01/30/3309
***
когда вселенский дождь чуть было не потоп
вновь обратил ко мне лицо своё рябое
как захотелось всё оставить на потом
побыть наедине побыть самим собою
с толпою под навес не в силах я бежать
в казённое сукно впивались капли-осы
плывущий тротуар не лезвие ножа
и лезут муравьи – настырные вопросы
где взять лоскут тепла средь клочьев облаков
как отыскать того затёртого толпой
который подойдёт и тёплою рукой
коснётся и поймёшь – он искренен с тобой
я выход не искал я брёл в дожде и тьме
и улочка – тоннель где гулко зыбки своды
и зализать следы дождь так и не сумел
и я торчал в дожде как пугало «ОСВОДа»
спасенье на воде – нет проще ремесла
а тонущих в толпе поддерживает зелье –
способность всё забыть – случайно не спасла
...у самых ног вода скрывающая землю
( ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ)
коли вселенський дощ вже мало не потоп
раптово стрінувся лице в лице зі мною
так захотілось зупинитись і сказавши стоп
послухати себе побути наодинці із собою
нестись бігцем не сила з натовпом під дах
впивались у сукно казенне краплі -оси
роїлися питання розриваючи по швах
їх не спинити як і воду – досить.
як вирвати клаптик тепла з клоччя хмар
як віднайти того серед людей а не примар
отого щирого що дивовижний має дар
торканнями руки – знімати із душі тягар
я вихід не шукав я брів в потЕмках у дощі
де вуличка-тунель в лункому переході
мої сліди дощ зализати так і не зумів
і я стирчав в дощі опудалом «ТРВОДу»
спасіння на воді – звичайне ремесло
а потопаючих тримає дивне зілля -
властивість забуття – таки не пронесло…
... і біля ніг вода і я у ній безсильний
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243169
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 24.02.2011
автор: Лана Сянська