Я забуваю скрипучі сніги,
Бо в середині мене танцюють
І співають кругом водяні ковалі -
молоти дзенькають різноголосо...
Я забуваю про стогін зими,
Бо чую сміх роси котигорошків,
Що прокладають борозну на склі
Аби там сіялось весняне сонце…
Я чую шепіт яворів старих,
Чи то їх привидів смішну говірку,..
Вони всі закохані, сильні, стрункі,
Вони знов патлаті і горді…
Я забуваю дотик зими,
Бо тулиться, лащиться легіт.
Він кави солодкий несе оксамит,
За носик хапає легенько…
Між тобою і мною знов вужчають сни,
Знов між нами зминається простір,
Бо торкаєшся диханням ти
Спинки, вушка, плеча і волосся…
Я забуваю злий голос зими…
(ілюстрація Gala.vita)
25. 02. 2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243286
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 25.02.2011
автор: gala.vita