Нічого не буває просто так...
Бурхлива нескінченність фраз,
Що немов лезо крає серце,
В обличчя кинутих образ...
Мовчиш… тобі навіщо все це.
Так просто взяти і піти
Щосили грюкнушви дверима
Через плече просте... прости
І моє тихе... я простила
Нічого не буває просто так
Примара постає – нерозуміння
Брак часу і розмови брак
А потім… змучене сумління
Мов два нескорені світи
Невдалих вчинків і обману
В підїзді надпис «я+ти»
Ну ось і все.
Кінець роману…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243327
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2011
автор: мышь