Закутаюсь у білу заметіль -
вона мені сьогодні –
майже рідна.
Погідно на душі.
Стихає біль.
Звідкіль серед зими -
самотня, бідна?
О, не сумуй,
коли з небес лапатий
завзято,
просто в душу, пада сніг.
Княгиням треба вірити.
Прощати.
Прощатися.
З усіх земних доріг
чекати і пускати на поріг.
Не рахувати радощі і втрати…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243343
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2011
автор: viter07