Я хотів би загорітись,
І горіти для людей,
Щоби кожен міг зігрітись,
Від старих і до дітей.
Та в мені вогонь згасає,
Похилилася душа,
Сил піднятися немає,
Рани плачуть від ножа.
Ллються з ран червоні сльози,
Стомлена земля їх п'є...
Вітер крик мій десь відносить
І безодні віддає.
Та я вірю, загорюся
Полум'ям гарячим знов,
Білим голубом здіймуся,
Щоб розносити любов.
І зрадіють знову діти
(Я б для цього все віддав),
Й більше у жорстокім світі
Не торкнеться їх біда.
З уст поллється: "Слава Богу!",
Ніжки побіжать у гай,
Стануть на святі дороги
Й на землі відчують рай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243545
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2011
автор: Богуслав