Мені блюється вже від слізних нот.
Кортить стріляти в кожного, хто скаже, що любов існує.
Я не повірю більше в лірику. Я більше not.
Є дружба, хіть, повага, плоть. Кохання все оце плюндрує.
Воно блюється в очі нам,
А ти питаєш з чого це я плачу.
Я не відкрию 4 грам душі,
Іди ти на …, хтивий мачо.
Кажу: амурів вже нема.
Я бачила учора їхній цвинтар.
Купи “Кагор”, того церковного вина.
Замов молитву їм. Мені це бридко.
Мені недобре від загальної наївності.
Є, виявляється, ті, хто ще не впали.
Я стерvо. Хворію від фригідності.
Хоча сьогодні мене 40 марень мали.
Мені блюється й верне від банальності.
Кому брешу я?
Насправді, я залежу від реальності.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243599
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2011
автор: Tania Kyrylenko