Земля - театр, ми на ній - актори,
І граємо то в щастя, а то в горе,
Ця п'єса називається "Життя".
Народжуємось, потім помираєм,
Але ціни буття свого не знаєм,
Ідем зі світу прямо в забуття.
Ми розділили між собою ролі,
Хтось у тюрмі конає, хтось на волі,
І йдемо до ганебного кінця.
Ми п'єсу розбиваємо на дії,
І в кожного живе своя надія:
Чи на скарби, чи на свого Творця.
Для багатьох життя - звичайна цяцька,
Але воно припиниться зненацька,
Підуть, коли закінчиться їх роль.
І за кулісами вони заплачуть,
Коли невдалу кончину побачать,
Що покалічено багато доль.
Земля - театр, ми на ній - актори,
І може трапитись велике горе,
Як будем жартувати із життям.
Коли зі "сцени" назавжди підемо,
Пекельні муки ми тоді знайдемо,
Підемо назавжди у забуття.
Але коли зіграєм гідно ролі,
Отримаємо в подарунок долю:
Життя у місті, що на небесах.
І там не будемо ми лити сльози,
Не будемо кричати, рвати коси,
Бо нас оточить неземна краса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243604
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2011
автор: Богуслав