Вже осінь листя відпускає,
І висохли, колись живі, квітки,
Їх нагло дощик обмиває
І падає на мертву землю.. А листки
Зливають сльози у брудні калюжі,
Як в дзеркало, в них заглядає сонце.
По стежці йдуть для себе рідні люди,
І сльози осені біжать з їх парасольки.
Вони щасливі, а осінь чомусь плаче,
Самотність вбила всі прекрасні мрії,
Для нього її краса нічого вже не значить,
Але у серце заглядає ще одна надія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243695
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.02.2011
автор: MaRiA