Тиша... На дворі вже стемніло...
Затих весь гомін і ніч на крилах прилетіла.
Сумно. Перечити тобі я не зуміла,
Хоч знаю, що не раз уже від болі мліла.
Гірко. І сльози капають із щік холодні...
Твоє кохання... Воно якесь голодне,
Це лиш вода, яка складається із кисню й водню...
Зірки все більш наповнюють безодню,
Не стаючи ніч загадковою робити...
Основа суперечки - всього лише дрібниці,
Через які любов не можна вбити...
Тобі цікаво, де так навчилася любити?
Серце, як здогадатися не всилі,
Вічний супутник нашого кохання,
Воно підкаже, як вижити в життєвім вирі!
Його послухай, відкинь у бік вагання...
Невже не чуєш ти зовсім-зовсім, ні чутку?!..
Не серце в тебе любий, а дорогий алмаз,
Душа черства у тебе, кажу тобі не в шутку,
Мабуть тому, не бачиш ти краси в зірках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243698
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2011
автор: MaRiA