На дні океану теплий пісок,
Живої душі там шматок.
Наспівує пісню старенький дідок,
І сльози, і жаль, і нестриманий шок.
Невже так холодно в серці людей,
І навіть в найменших серед дітей.
Не сприйняли пісню старого,
Ніхто навіть не зрозумів цього.
А дід то співав ті слова незнані,
Щоб зрозуміли люди кохані.
Співав він про мирну любов,
Через яку закипає кров.
Про те як кохав він колись,
І мрії його не збулись.
Він думав про це довгий час,
Тепер повідає для нас.
А ми не звертаємо уваги,
Як дід придає нам наснаги.
Він радить нам бути щирими,
Своїм – бути вірними.
І хай гілка верби,
Прикрасить життя без краси.
Він оспівує день той нещасний,
Коли закохався, негласний.
Співає про вічне кохання,
Про майбутнє бажання.
Я коротко розкажу історію ту,
Поділите зі мною журбу.
Я чув, як говорить дідок,
Що було це десь тому років сорок.
Ішов по схилах Дніпра,
На зустріч йому йшла вона.
Вся така пишна, кучерява,
Весна на ній буяла.
Дідок той був молодиком,
Партизанським стрілком.
Він очима зразу закохався,
До неї на зустріч подався.
І їй він до душі припав,
Гармонії серцю придав.
Довго гуляли по дебрах,
Ходили по закинутих верфях.
Настав той день, що страшний для нас,
Війна, вбивала всіх за раз.
І дід на фронт пішов,
Форма, штани… шов.
А дівчина та чекала його до кінця,
Хотіла з ним здійняти вінця.
Та життя таке противне,
Негативне і наївне.
Дівчина не дочекалась весни,
Під час війни, пішла у вічні сни.
А дід вернувся із фронтів небезпечних,
Бо вірив безліч відчуттів доречних.
Прийшов у дім руки просити,
Натомість почав печально грустити.
І до сьогодні він вірно чекає,
Зустрічі з коханою бажає.
Борода вже сивіє,
А дід не втрачає надію.
І співає в останнє нам всім,
Щоб кохали серцем усім.
Щоб віру не втрачали,
І щастя один одному бажали.
Тож нехай слова дідуся,
Нам всім пам’ятаються.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243716
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2011
автор: ХайВей