Ми йдем туди, куди веде дорога,
де промінь сонця нам покаже шлях,
кущі й дерева - рідні стіни,
а небо нам - це ідеальни дах.
нас в мандри кличе нездолана вершина,
й наплечник вже готовий - ми ідем,
де та вершина - там є наша доля -
До неї тисячі кілометрів пройдем.
таких як ми я знаю не багато:
для кого спальний і намет - усе життя,
для кого Чорногора, Близниця, Горгани
дорожчі за отруєне міське сиття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243758
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2011
автор: D. Y.