Переклад вірша Генадія Русакова «Ну, раз пошли такие перемены»
Якщо вже почалися переміни,
і, схоже, все тепер нам по плечу:
небіжчикам заштопуєм судини,
скорботні аркуші уже ми їм підшили,
на кАнтар славу тягнемо чиюсь.
Синівські звичайнісінькі обряди:
перетрусити бАтьківське добро,
злинялі перекладувать наряди –
дивись-но, і такому були раді! –
і срібло перебрать, яке було.
Нехитромудро жили-бідували!
У всьому грішні, в бідності святі.
Рапортували, жили надривали,
то на копійку гривеник здавали,
то обирали істини не ті.
Ну, певна річ, ми, зазвичай, чистіші.
Не лякані, не биті без вини.
А там лежить безмірна їх тьма тисяч.
Куди не глянь – лиш цвинтар, попелище
країни лютої нестямної пустир.
Отці!.. Нам біля зваленої купи
оббріхуй недоживших і суди,
так, нібито, нас вчить чомусь минуле.
Біль не пече і сором вже не мучить,
повернуто поспішливі борги.
---------------------
Геннадий Русаков
Ну, раз пошли такие перемены,
то нам, похоже, все теперь с руки:
вон чью-то славу тащим на безмены,
покойникам заштопываем вены
да подшиваем скорбные листки.
Привычные сыновние обряды:
перетряхать отцовское добро,
прикладывать линялые наряды —
гляди-ка, и такому были рады! —
А немудрено жили-бедовали!
Кругом грешны, но святы в нищете.
Рапортовали, жилы надрывали,
то на копейку гривенник сдавали,
то выбирали истины не те.
Конечно, мы, как водится, почище.
Не пуганы, не биты без вины.
А их лежат немеряные тыщи.
Куда ни глянь – погост и пепелище
на пустырях неистовой страны.
Отцы, отцы!.. Над вываленной кучей
сиди, суди недоживших и лги,
что прошлое тебя чему-то учит.
А боль не жжет, и стыд уже не мучит,
и отданы поспешные долги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243865
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.02.2011
автор: Віктор Ох