ЧЕРВОНІ ГРОНА ГОРОБИНИ СЕРЕД СНІГІВ, СЕРЕД СНІГІВ

Зима.  Падає  білий  лапатий  сніг.  Усе  навкруги  замело.  Стоїть,  схилившись,  горобина.  Важкий  тягар  на  ній.  Та  все  ж  це  не  заважає  їй    хвалитись  червоним  намистом.
Пролітав  поряд  снігур.  Важко  в  таку  погоду  літати.  А,  щоб  знайти  щось  поживне  –  взагалі,  мови  не  може  бути.  Він  і  вмостився  на  одній  з  гілок  дерева.  Горобина  радо  вгостила  пташку  своїми  плодами.  Сховавшись  у  вітті  дерева,  снігур  перечекав  непогоду,  підкріпився,  зігрівся  і  полетів  своєю  дорогою,  подякувавши  горобині  за  частування.  А  вона  раділа,  що  змогла  допомогти.  І  морози  їй  вже  не  здавались  такими  лютими,    ні  сніг  на  гілках  не  здавався  важкою  ношею.  Вона  була  щаслива!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243881
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.02.2011
автор: Леся Романюк