Nie zawsze to, czym wiecznie marzył
Przychodzi w świat od razu prosto tak
Nie zawsze uśmiech odźwierciedla się na twarzy
Ja jestem sam nawiecznie jedynak
Naporne miasto, światła samochodów
I żywy duch epoki prosto nas,
A ciągła zmiana miejsca i zawodów
Zabija czułość i rujnuje czas.
Andrzej JARYJ 27.02.2011 r. Lwów
ПЕРЕКЛАД
Не завжди те, чим вічно марив,
Приходить в світ відразу просто так,
Не завжди усмішку свою піарив –
Я є один - постійно одинак
Гугнява міста, фарний слід автівок,
І дух епохи суне все на нас,
Постійність змін професій та домівок
Вбивають відчуття, руйнують час.
27.02.2011 року Львів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243886
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.02.2011
автор: jaryj