Я в храм твоєї любові
Входжу повільно й пружно,
Свій образ твоїй Покрові
Кладу біля фото подружніх.
Запалюю всі сім свіч я
Навколо тебе земної –
Й потойбік пітьми обличчя
Твоє поринає зі мною.
Молитимусь ревно й затято,
І ти молитви мої в прийми,
Як босих сиріт без тата,
Візьмеш, зігрієш, обіймеш.
Й коли коліновклоненно
В Свята Святих твого дива
Внесу в собі свої гени –
Жертви запросить Діва.
Жагою палає жертовник,
І спека така, що вмерти!
Ти прийняла молитовних
Сиріт, а чи приймеш жертву?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244029
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2011
автор: Богдан Ант