Пустотливо, безмовно, безлюбовно.
Похилим житом зморене життя
Заснуло, мов без догляду дитя,
Із вітром степовим єдинокровне.
Не знаючи досіль свого Отця,
Із Матір’ю – одне: весь світ – утроба,
Ні образа не має, ні подоби –
Дріма, як незакохані серця.
Вагітна Безвість всім і не від кого –
Народиться оте дитя чи ні?
Питання – й те занурене у ній.
Спочатку буде Слово. Бог. У Бога...
Та й Бога без любові не бува.
Жадана кимсь чи зайва та дитина?
Чи не спітка її лиха година?
Аборт?
Хай спить. Усе слова, слова...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244030
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2011
автор: Богдан Ант