* * *

***
Мандруюючи  мріями  й  щастя  шукаючи-
Манливих  стрімких  почуттів,
Приб*ють  тебе  хвилі    до  міста  чарівного,  
Яскравих,    веселих  струмків.

Скупаєшся  в  них  –  і  щастя  не  стане
І  знов  у    душі  заметіль
На  пошуки  істинних  благ  направляєшся,  
Міняючи  свій  життєстиль.

Летять  у  свідомість,  мов  птахи  скаженії
Мільйони  нездійснених  мрій
Дратують  і  крилами  довгими-чорними
Штовхають  нещадно  в  обрив.

Прокинься,  забудь  окуляри  рожеві
У  хащі  нічних  сновидінь
Відкрий  свої  очі,  і  мов  ювелір
Знайди  в  малій    крихті  безмежність  світил.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244128
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.02.2011
автор: Boniel