Лише два слова: „Не кохаю”,
Лише два слова: „Не люблю”.
Лише учора ще жила я,
А вже сьогодні я піду.
Піду шукати вічний спокій,
Міняти розпачі на віру.
Туди, де не рахують роки,
Мости де зводять, а не стіни.
Так, я піду, але востаннє
Погляну на квітучий сад,
Де ми з тобою на світанні
Вдвох проводжали зорепад.
Мені хотілось трохи дива,
Але моє ти диво вбив:
Ти почуттями грав моїми,
Мене ніколи не любив.
А я, наївна, віддавала
Усю себе тобі сповна,
Бо слова „зрада” я не знала,
Лише тобою я жила.
А що тепер мені зосталось?
Життя самотнє і пусте.
Хоч як би я не намагалась,
Не можу стримати себе.
Зберу уламки свого дива,
І душу заберу назад,
І з даху полечу щаслива
Кудись далеко в зорепад...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244171
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2011
автор: Ірина Дубейко