Вода
Падає дощ,прозорий ніжний теплий!Він стоїть на вулиці перед будинком 63б і дощ омиває його чорне волосся!Стоїть як манекен у магазині неначе він не живий неначе нема у нього серця справді воно відсутнє,світ до цього долучився а головну роль зіграла вона,та яку він безмежно любив.
Падає сніг.Він стоїть біля тих самих воріт,немає нічого нікого,навіть імені,сам один відмовився від всього від світу від тих які дарували кілька хвилин блаженства,для чого?для того щоб постояти під її воротами,востаннє подивитись на її прекрасне лице,на своє серце яке вона стискає в руках!він усе відчуває...одна мить і він розуміє що це сон...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244289
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2011
автор: Gill