Сонце встало серед ночі.
Не знайшло в пітьмі годинник.
Позіхнувши, неохоче
Засвітилось самотинно.
Сонно вранці й прохолодно.
Загудить котел серцевий –
То й себе, й кого завгодно
Обігрієм, як місцевий.
А допоки – ніц нікого
Геть на всі пусті усюди...
Це свій сьомий сон про Бога
Додивляють врешті люди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244365
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2011
автор: Богдан Ант