Я не знаю, чого ти чекаєш
Від самого себе, від життя,
Чим живеш і про що там гадаєш,
Далі з ким будеш йти в майбуття…
Я не знаю, тому дуже гірко, -
Бо чекання нестерпним стає…, -
В чім кохання…, минулого мірка?
Взагалі поміж нами щось є?
Ти в однім, а я – в другому місті
Спілкування якесь не ясне:
Інформації, як телевісті
Випадково знайомих, - смішне…,
Не втручусь я в ніщо і нізащо,
Якщо цього не схочеш ти сам,
Залишусь наодинці я краще,
Свого серця тобі – не віддам!
Я не знаю, чи вірити можна
Про отой летаргічний твій сон…,
На душі неспокійно, тривожно,
Рветься з неї сумний тихий стон…
Ти казав, що не можеш брехати,
Краще правда у вічі гірка,
Бо кохання не можна втримати,
Як стрімкого гірського струмка!
Ні про що поміж нас не шкодую,
Мабуть, мали крізь все ми пройти,
Та мовчання твоє так дивує,
В нім загублене – можна знайти?
Розумієш, що з мене доволі
На життєвому броді всіх втрат,
Я такої не хочу більш долі,
Непомірних за неї розплат…
Не мовчи, все скажи, тільки щиро,
Якщо я не в твоєму житті,
Відпущу тебе з Богом та миром
Все залишивши там, в забутті…
12.09.2006 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244379
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.03.2011
автор: Єгорова Олена Михайлівна