Ти часто курила, – тобі до вподоби дим,
Й м’яке покривало.
Ти часто не спала, і мовчки сиділа з ним,
А доля стояла.
Можливо, – кохала, а може це діяв ром,
Немає різниці.
Тепер зрозуміла. Нав’язливий сірий сон,
Стискає зіниці.
Ти знов закурила, а твій чорно-білий час,
Ламає хвилини.
І знову налила, щоб врешті втопити НАС,
Шукаєш причини.
Хотілось вдихнути, хотілося жити ним,
Ти не відчувала.
Що зраду готує тобою коханий дим,
А доля зітхала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244424
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.03.2011
автор: Олександр Гриб