Курличуть лелеки у небі над полем,
Сльозою вкрива Україну:
Ногами затопчену, вбитую горем,
Замучену нашу єдину...
Де дівся той час, де було на світанку
Пробуджує ненька дитину,
Вдягає малеча святу вишиванку,
І піснею славить Вкраїну!
Віночка з барвінку плете на подвір'ї,
Зірве і смакує калину,
І яблучко й грушку, що сонце зігріло -
Така українська дитина!
Нажаль, уже інші зовсім ідеали
Вишукує кожна людина,
Бо рідную нашу у нас відібрали,
Загарбали нашу єдину!
А ми мовчимо, боїмося сказати:
"Віддай що загарбав, скотино!"
Цураємось роду і прав відстояти,
То що говорить про дитину...
Загляньмо у душу, загляньмо у серце -
Там є почуття не з болота!
Без нас земля наша не повернеться!
Прокиньтеся! Ми ж патріоти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244436
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.03.2011
автор: Кейтуня Панда