Осінній холод у душі моїй гуля,
Немов примхливе й неспокійне немовля,
А хтось кричить: любов’ю і теплом..!
Це все, що треба немовляті загалом.
Осінній дощ думки мої брудні змива...
Забудь про них і, як дитя, повір ти у дива.
Відкрий альбом новий свого життя,
Бо у минуле вже не буде вороття.
Падіння листу, мов падіння зі стільця,
Неначе тихо, але плачеш від синця.
Так і в житті дорослому бува…упав…
Піднявся…та крило своє зламав…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244464
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2011
автор: Нещерет