Любов твоя -то є моя погибель,
То є солодка мука і печаль.
Чекає свята серденька обитель,
А в душу зазирає каяття.
Душа моя ні в чому не повинна,
Душа моя - пречисте немовля.
І лиш у тім важка її провина,
Що восени тебе зустріла я.
Що первоцвіт давно одцвів весною,
Що літо відшуміло буйством трав,
Лиш хризантеми тішать нас красою ,
Доки мороз ще землю не скував.
... А ти мені щодня приносиш квіти
З краплинками холодної роси.
І я не знаю, плакать чи радіти
Від тої запізнілої краси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244484
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2011
автор: Доля