ПАМ'ЯТНИК ЗАСНОВНИКАМ КИЄВА
(лютий-березень 2010 року)
Пливли звідкіль-куди
три бра́ти і сестра?
Спинились назавжди
на берегах Дніпра,
Щоб заснувати місто
на схилах мальовничих...
Це потім вже нащадки
їх в камені увічнять.
В глухі роки "застою"
їм пам'ятник створили.
Літописних героїв
сприйняли й полюбили.
Традицією стало
щасливо щоб прожити,
Веселі молодята
кидали в човен квіти.
Для багатьох киян
ознакою добра
Кий, Щек, Хорив були
і Либідь - їх сестра.
Але прийшли у Київ
князьки нелітописні,
Святе і самобутнє
у місті стали нищить.
І саме найстрашніше -
їх пазури безжальні
Спотворюють навіки
ландшафти унікальні !
Де древні гори Кия -
знущання-котловани.
Земля Хорива й Щека
у забудовах-ранах.
І Києва все тоншає
зелене полотно...
А Либідь - їх сестриця
в колекторі давно.
Не витримали браття
наруги над цим містом.
Хорив і Щек упали,
і човен їхній тріснув.
А потім для безпеки
-чи щоб не дорікали?-
Вже Кия та сестричку
взяли й демонтували.
Чиновники усе
киянам пояснили:
"Конструкція стара,
і їй забракло сили.
Сніг, крига, хуртовини,
зима така сурова.
І в каменя буває,
що підгниє основа."
Але ніхто із них
ніяк не допускає,
Що в каменя міцного
і серце ще буває.
Але ніхто із них
не хоче вести мову,
Що в місті цім величнім
ніщо не випадкове.
А що на п'єдесталі?
Де звичний символ міста?
Це лодія пустая?
Чи зламана колиска?
05.03.2010
P.S. Пам'ятник засновникам Києва (щоб не дорікали) відновлено влітку 2010 року. А Київ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244535
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.03.2011
автор: Ольга Медуниця