Людина-конструктор з якимось набором
Завжди дуже дивно поводить себе.
Не має, здається, допитливість, сором,
І наче не з Вами розмову веде!
Не рідко не хоче у натовпі бути,
Та й смак щодо їжі у нього простий:
Не їстиме те, що звичайні всі люди,
Він незрозумілий для нас! Він – чужий!
Людина-конструктор коли забажає
Натягує ноги на тіло і йде,
Буває, що очі свої витягає
З зіниць, щоб навколо не бачити те
Що відволікає, що вже непотрібно,
Що майже доводить до сказу його!
Він дуже вибагливий, так! Це вже вірно!
Його не притягує купа всього!
Людина-конструктор зламатися може,
Якщо переставити органи всі,
Коли він відключений… хто допоможе
Зламати цього дивака уночі?
00:57
03.03.11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244555
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2011
автор: Карл Доммерштерн