І море безмежне, гойдаються хвилі
й поезію волі говорять душі,
на дні десь далеко сховались століття,
їх тайна ховає глибокою млою,
і люди ніяк їх не можуть знайти.
І гори стоять, наче варта над морем,
їх погляд далекий у синю блакить,
цікаво і вічно, і серце розбудить,
і радісно жити, як серце не спить.
А ввечері сонце сідає за обрій
і ніч опускає чари свої.
Я це відчував, я це цінував
і все, наче сон, пройшо, наче мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244573
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2011
автор: valeriy10