Ніч осіння,жахлива, холодна і темна…
Я щаслива, а, може,усе це даремно!?
Дощ сумний,несподіваний, злива, фурор…
Я – підсудна, а він– мій п’янкий прокурор.
- Я щаслива, - вигукую голосно фразу.
Він: «Це все? І чому не сказала одразу?»
Я: «Чому? Ти коли це востаннє питав?»
Він так дивно очима своїми знизав.
-Я– красива – вигукую дзвінко я фразу.
Він: «Це все? І чому не сказала одразу?»
Я: «Так ти ж свої очі сліпії відкрий,
А хоча… уже досить…про мене й не мрій».
-Я– розумна, для тебе була я дурна…
Але більше не буду…для тебе мене вже нема.
-Я– Матуся, я – Жінка, а ти …чоловік?
Сумніваюсь! Бо згине він раз і навік.
Ніч осіння,жахлива, холодна і темна…
Я щаслива, а, може,усе це даремно!?
Дощ сумний,несподіваний, злива, фурор…
Я – підсудна, а він– мій п’янкий прокурор.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244594
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2011
автор: Нещерет