На землю небо сумно споглядає
І плачуть хмари дощиком дрібним,
А вітер все зажурено зітхає
Та стогне й стогне стогоном сумним.
А жовте листя стелиться під ноги,
Щоби востаннє людям послужить,
І покриває ковриком дороги.
А люди топчуть... А воно лежить.
Що ж, володіння осінь перейняла...
Про неї ще говорять: "Золота".
Та золото її давно зів'яло,
І вже не золота вона - бліда.
Та й не бліда... Від горя почорніла,
Що світом цим оволоділо зло.
Тому вже й не співає, оніміла,
І усмішки неначе й не було.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244596
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2011
автор: Богуслав