Весна жадана забарилась:
Сніг то розтане, то впаде,
То мов з бездонного барила
Прорветься дощ. І ллє, і йде.
Проткнеться спис трави - і раптом
Ударить приморозь лиха...
В очей погоди катаракта
Чи, може, то весна глуха?
Бо дзвонить жайвір з високості,
Гукає сонце і теплінь.
І ніжні - в пелюшках ще - брості
Ось-ось здолають сплячку-лінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244823
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.03.2011
автор: Вячеслав Романовський