Ланцюжок берізок на горі стоїть,
Вітер грає листям, тихо шелестить.
Гілки заплітає - розплітає знову,
Кожній із берізок каже ніжне слово.
А над ними небо - купол голубий,
Зігріває землю - промінь золотий.
Молодим берізкам весело та гарно,
Жодне слово вітру не пропало марно!
На краю околиці тополі стоять,
Висаджені наче під лінійку в ряд.
Від берізок взялися відвернуть увагу -
Закинули вітру веселу розвагу.
Розпустили китиці - розлітався пух
Вітер розвернувся тільки мовив “У…х!”
Дзиґою крутитись дуже захотів,
Хмарою піднявся - далі полетів.
Довго він ще грався, створював бедлам,
Потім зажурився та й зостався сам.
Тополі берізкам радісно кивали,
А вони всі дружньо, як одна, мовчали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244909
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2011
автор: Раїса Гришина