Не ставай в опіку,
Ноги дістануть опіки.
Що творило втіху,
Тоді,без тарифів,
Лімітів,небезпек-катастрофа!
Жадібний місяць,лукавий
Дає надію мляву,
Завжди притримуватися плану.
Холера...Треба все розписати,
Життя,типу по полицях розкладати,
Ні про що,ні про минуле не згадувати.
Стоїш?Ну і стій.Та хоч падай!
Там глибочені ями-каналізаційні люки,
Вже давно там гріються бомжі,падлюки.
Ти вже йдеш?Куди?!
Стривай!Не біжи!
Я ж твій!Ні!Брешу.
Хіба я міг стільки часу,
Вішати тобі лапшу,
Ну і йди!!Не гримай тільки дверима!
Курва...Пішла.
Та радій,бо земля гріє,
Теплішає,теплішає.
Дощ!І ти геть іди!
Іди,бо вже не виношу!
Весна,Весна!Заходьте,пані,прошу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244956
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.03.2011
автор: Микита Салапита