В щасливу долину повертаюся знову,
Де назвали мене цим прекрасним ім’ям.
В кортий раз заходжу до рідного двору,
Віддаю щиро шану найкращим краям.
Ви гляньте на моє безмежнеє поле,
Що простелилося ріллею до небес.
Там творилася, росла ти чудо-доле.
Там навчав мене в світі жити Велес.
Підніміть свої очі в подільську блакить
Серед хмар пропливає нескорений дух,
Казковою птахою за мною летить,
За вінничанку молиться Богу у слух.
У зелених гаях серед моря квіток
Стоїть молода білокора береза.
Поночі казала мені стоні думок
Та, шкода, не завжди була ти твереза.
Кохання чашу до кінця учила пити,
П’яніти від одного лиш твого слова.
Говорила, щоб вірно в житті любити
Знати слід, де почуття, а де полова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245024
Рубрика: Ода
дата надходження 05.03.2011
автор: Подоляночка