***

Прозорі  очі  неба  цвіту,
Що  народилися  лишень,
Поглянуть  пильно  та  не  сліпо  -  
У  них  життя  та  новий  день.

Маленькі  ще  та  теплі  руки
Торкають  мамині  вуста  -  
Обличчя  просить  поцілунку...
Дитино,  ти  така  проста!

Ще  невловима  Богоквітка  -  
Тендітна,  лагідна  й  жива.
Як  паросток,  мала  рослинка,
Собою  землю  пробива.

Ти  -  чудо,  ти  -  мале  майбутнє,
Ти  -  невловимий  сонцесвіт...
Ти  особлива  й  мами  груди
Розкриють  смак  небесних  рік.  

Воно  мале  ще,  та  і  зараз
Оцим  життям  вже  дорожить...
Нас  залишилося  так  мало,
Чи  навчимось  колись  любить?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245029
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2011
автор: D_M