Воно спить, ледь сховавши голівку
Під подушку замрієних снів.
То підніме вуста трішки-трішки,
То зобразить щось схоже на гнів...
Дише тихо, поволі, ледачо,
І я чую, як подих співа.
І хотів би збудить, але нащо?
Хай дрімає моє кошеня...
Проведу ледь відчутно по шийці.
Відчуваючи дотик, примруж
Свої очі й поглянь щиро-щиро
Й поцілуй так правдиво чимдуж...
Замурличе, потягнеться, ляже,
Засоромиться, погляд схова.
Хай мовчить, хай нічого не каже -
Та я й серцем усе відчува...
Бог тебе малював на світанку,
Теплих квітів віддавши вуста
І характер грайливокотячий,
Ще й ці очі трави в небесах...
Проведу по волоссю рукою -
Як по полю пройшов у житах.
Розтавайся скоріш з дрімотою
Та й ходім мандрувать по світах!
Кожен вечір молюся до Бога,
Що містком об"єднав береги,
І прошу відвернути тривогу
Від Кошати, його берегти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245030
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2011
автор: D_M