Колона -
безкінечна,
мов недоля зла, -
і тяжкі зойки долинають звідти:
"Я був із того міста"
"Я - з того села"...
Йдуть полонені -
котре вже століття.
На їх блідих обличчях біль і жах -
обідрана,
голодна,
бита зграя -
шукають впалими очима
в небесах
Святого Бога,
що таємне знає.
Стікають в небуття епохи і часи...
Біда стара знов проростає нині:
тепер уже самі себе ведуть в ясир -
можливо,
доля краща є в чужині?
В автобусах,
на кораблях,
на поїздах,
покинувши права всі і надії,
спішать світ за очі,
куди веде біда -
заробітчане, гастарбайтери, повії...
27 - 28. 02. 2011.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245060
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.03.2011
автор: Ігор Бринцев