Ніяк не вмостишся. Вовтузишся.
Рученята в пошуках моїх грудей.
За вікном зірки в світанку губляться.
Безсоння зморене хмільних ночей...
Обвив руками мої м*якенькі подихи.
Притиснув сильно наче немовля.
Ховаються від нас життєві поклики.
Для наших ніг втрачає сенс земля.
В повітрі підсвідомості зустрілися.
Своєю мовою спілкуються тіла.
Ми без очей один на одного дивилися.
І чули як у такт тремтять серця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245394
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2011
автор: Ласунка