Скорботна хвиля увірвалась,
Надходить покаянний час.
Прощ́енням в церкві всі втішались,
На битву надихав цей глас!
Найперше слово мав владика:
«Простіть усі, чим согрішив,
Увага може невелика,
Яку для вас я приділив».
Він на колінах поклонився,
Хоч мав поважний в церкві сан.
Громади він не сторонився,
Подавши гідний приклад нам.
Священики за ним вклонились,
Прощ́ення попросили теж.
Слова зі смутком розносились,
Сягали наче до небес.
Так один одного прощали,
Скорботний зазвучав псалом
Про те, ще нас гріхи зв’язали,
Ганебно взяли у полон.
На Господа зросла надія,
Народженого від Отця,
Він нищить згубну владу змія,
Що у полон бере серця.
Ісус Христос – це наш фундамент,
Спаситель від гріховних пут,
Життя нам вічне в Ньому дане,
Він Двері, Істина, наш Путь!
06.03.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245401
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.03.2011
автор: С.Плекан