Мені її ніколи не забути
і смутку у очах не заховать.
Мовчати довго, може і назавжди,
усе, як склет у шафі заховать.
Ну що я так сильно об неї розбився,
ну хто я?! Не дать, ані взять,
тиняюсь по світу, комусь я зла повінь,
для когось вода-благодать.
Мені її ніколи не забути,
і серце, як листя, на вітрі тремтить,
якби я поставив ще раз білий прапор,
та віри не було прощать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245431
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2011
автор: valeriy10