Воно…

В  моєму  житті  лише  книжка  та  кіт,
Я  досі  біжу  не  по  своїй  дорозі,
Але  винна  у  цьому  я,а  не  світ,
Отримую  знову  по  своїй  заслузі,
Щодня  я  проходжу  один  вічний  шлях,
Він  завжди  жахливий  й  спокійний,
Від  нього  вмирають  почуття  в  живих  душах,
Він  ніколи    ні  в  чому  невинний,
Я  щогодини  стаю  божевільна,
Кров  в  моїх  жилах  вирує  все  швидше,
Я  знаю,що  ще  фізично  я  вільна,
Але  для  мене  є  ще  щось  вище,
Я  вічний  в’язень  погоди,
Я  більш  не  стою  на  своєму,
Я  чекаю  для  вбивства  нагоди,
Я  знаю,що  не  пробачу  живому,
Я  вже  помираю,смерть  –  це  єдина  радість  життя,
І,я  знаю,що  готова  піти  назавжди  в  забуття.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245450
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2011
автор: Mart.O.