З поля тернового, яру крутого
Линула пісня вітрів
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.
Били гармати ,коні летіли,
Дико шаліла війна,
І у козаче молоде тіло
Вп’ялася шабля стальна.
Випав з комоня, став на коліна,
Руки підніс до небес,
Прощай дівчино і Україно,
Уся родинонько теж.
А побратими взяли на руки
Та й понад річку стрімку,
Хвильок блакитних гамірні звуки
Стишили біль козаку.
Верби гойдали віття зелене,
Тьохкав в гаю соловей…
- Ой чи ти вийдеш , мила, за мене, -
Витекло кров’ю з грудей.
07.03.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245515
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.03.2011
автор: Рідний